Вікі Conan
Register
(Додавання категорій)
мНемає опису редагування
Мітка: Візуальний редактор
 
(Не показано 3 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
 
== Опис ==
 
== Опис ==
 
<blockquote>Було близько півночі, коли він дістався мети - будинок [[Набонідус|Набонідуса]] чорною брилою бовванів посеред величезного саду, обгородженого високим муром. Подолати кам’яний бар’єр було не так уже й складно, але [[Муріло]] не сумнівався в тому, що найбільші труднощі очікують на нього за муром. Він і гадки не мав, чого було слід боятись, - розказували, що садом никає кровожерливий [[Собаки|пес]], який час від часу роздирає на шматки нещасних злодюжок, котрі забрідають туди через недоумство. Але що, окрім [[Собаки|пса]], могло причаїтися за муром, він не знав і не хотів про це навіть думати. ([[У домі лише негідники]])</blockquote><blockquote>Люди, яким доводилось у справах державної ваги відвідувати цей будинок, захлиналися від захоплення, змальовуючи пишне вбрання кімнат і залів, але розгублено замовкали, коли йшлося про слуг. По суті всі вони бачили лише одного слугу: високого мовчазного дідуґана на ім’я [[Джока]]. Крім нього, у будинку був, мабуть, ще [[Так|хтось]], очевидно, раб: багато хто звернув увагу на шум, що долинав інколи з внутрішніх кімнат, але винуватця його не бачив ніхто. Проте, що б там не говорили, найдавнішою людиною в цьому будинку був сам господар - [[Набонідус|Червоний Жрець Набонідус]]. ([[У домі лише негідники]]) </blockquote><blockquote>[[Муріло|Юнак]] перелякано озирнувся, його тіло пройняв дрож, але він уперто просувався вперед, прямуючи до зануреного в тишу й морок будинку. Перші ж двері, які він обережно штовхнув, виявилися відкритими. Він сильніше стиснув руків’я меча й переступив через поріг. Тут починався довгий напівтемний коридор, слабо освітлений промінчиками світла, які проникали крізь запону, що прикривала вхід до зали. ([[У домі лише негідники]])</blockquote><blockquote>[[Муріло]] прокрався коридором і припав до щілини в запоні - перед його очима постала яскраво освітлена кімната з вікнами, ретельно затягнутими оксамитовими шторами. ([[У домі лише негідники]])</blockquote><blockquote>Діставшись до розчинених дверей на протилежному кінці кімнати, він трохи відсунув запону вбік і зазирнув до великої круглої зали з галереєю, що тяглася уздовж стіни на половині висоти між блискучою запоною й високою стелею. Ця зала була мебльована зі справді королівською розкішшю. Посеред неї стояв величезний різьблений стіл із червоного дерева, на якому величалися безліч блюд з екзотичними стравами й глеки з вином. ([[У домі лише негідники]])</blockquote>
 
<blockquote>Було близько півночі, коли він дістався мети - будинок [[Набонідус|Набонідуса]] чорною брилою бовванів посеред величезного саду, обгородженого високим муром. Подолати кам’яний бар’єр було не так уже й складно, але [[Муріло]] не сумнівався в тому, що найбільші труднощі очікують на нього за муром. Він і гадки не мав, чого було слід боятись, - розказували, що садом никає кровожерливий [[Собаки|пес]], який час від часу роздирає на шматки нещасних злодюжок, котрі забрідають туди через недоумство. Але що, окрім [[Собаки|пса]], могло причаїтися за муром, він не знав і не хотів про це навіть думати. ([[У домі лише негідники]])</blockquote><blockquote>Люди, яким доводилось у справах державної ваги відвідувати цей будинок, захлиналися від захоплення, змальовуючи пишне вбрання кімнат і залів, але розгублено замовкали, коли йшлося про слуг. По суті всі вони бачили лише одного слугу: високого мовчазного дідуґана на ім’я [[Джока]]. Крім нього, у будинку був, мабуть, ще [[Так|хтось]], очевидно, раб: багато хто звернув увагу на шум, що долинав інколи з внутрішніх кімнат, але винуватця його не бачив ніхто. Проте, що б там не говорили, найдавнішою людиною в цьому будинку був сам господар - [[Набонідус|Червоний Жрець Набонідус]]. ([[У домі лише негідники]]) </blockquote><blockquote>[[Муріло|Юнак]] перелякано озирнувся, його тіло пройняв дрож, але він уперто просувався вперед, прямуючи до зануреного в тишу й морок будинку. Перші ж двері, які він обережно штовхнув, виявилися відкритими. Він сильніше стиснув руків’я меча й переступив через поріг. Тут починався довгий напівтемний коридор, слабо освітлений промінчиками світла, які проникали крізь запону, що прикривала вхід до зали. ([[У домі лише негідники]])</blockquote><blockquote>[[Муріло]] прокрався коридором і припав до щілини в запоні - перед його очима постала яскраво освітлена кімната з вікнами, ретельно затягнутими оксамитовими шторами. ([[У домі лише негідники]])</blockquote><blockquote>Діставшись до розчинених дверей на протилежному кінці кімнати, він трохи відсунув запону вбік і зазирнув до великої круглої зали з галереєю, що тяглася уздовж стіни на половині висоти між блискучою запоною й високою стелею. Ця зала була мебльована зі справді королівською розкішшю. Посеред неї стояв величезний різьблений стіл із червоного дерева, на якому величалися безліч блюд з екзотичними стравами й глеки з вином. ([[У домі лише негідники]])</blockquote>
  +
<blockquote>- Де ми, скажи в ім’я [[Мітра|Мітри]] ? - простогнав [[Муріло]].</blockquote><blockquote>- У підвалі будинку [[Набонідус|Червоного Жерця]].([[У домі лише негідники]])
  +
</blockquote>
  +
<blockquote>- Я не мав сумніву, що сад стережуть, тому проліз стічною канавою - вона поєднана з цим підземеллям.</blockquote>
  +
<blockquote>- Так чого ми чекаємо? Тікаймо тим же шляхом! - вигукнув [[Муріло]]. - Якщо виберемося з цієї [[Змії|зміїної]] нори, з [[Коринтійська гвардія|королівськими стражниками]] якось упораємось - і геть із міста! Веди, [[Конан|Конане]]!</blockquote>
  +
<blockquote>- Мені шкода, - буркнув [[Конан]]. - Нічого з цього не вийде. Шлях назад відрізано. Коли я заліз у тунель, зверху звалилися залізні ґрати, якби я не відкотився вчасно, вони прокололи б мене своїми гострими кінцями, як [[черв’яки|черв’яка]]. Я спробував їх підняти - навіть [[Слони|слон]] із ними не впорався б. А відстань між прутами така, що ніхто, більший за [[кролі|кролика]], крізь ґрати не прослизне.([[У домі лише негідники]])
  +
</blockquote><blockquote>Диск виявився величезним дзеркалом, наглухо вмурованим у стіну. Із стіни стирчали кінці кількох мідних труб. Хитромудро зігнуті, вони нависали над гладінню диска. Зазирнувши в одну з них, юнак побачив цілий ряд трохи менших дзеркал, що відбивалися одне в одному. [[Муріло]] придивився до великого дзеркала й раптом здригнувся з подиву, [[Конан|кімерієць]], який дивився через його плече, скликнув, не вірячи своїм очам. Обом здалося, що вони заглядають через широке вікно до яскраво освітленої зали. Вони бачили великі дзеркала на задрапованих оксамитом стінах, покривала з дорогоцінних шовкових тканин на ложах, крісла з чорного дерева, інкрустовані слоновою кісткою, бачили й кілька дверей, що вели, певне, до сусідніх зал. Біля однієї з них стояло [[Так|величезне чорне чудовисько]], уважно оглядаючи залу. ([[У домі лише негідники]])</blockquote>
   
 
== Згадки<nowiki/> ==
 
== Згадки<nowiki/> ==

Поточна версія на 12:11, 18 липня 2018

Опис

Було близько півночі, коли він дістався мети - будинок Набонідуса чорною брилою бовванів посеред величезного саду, обгородженого високим муром. Подолати кам’яний бар’єр було не так уже й складно, але Муріло не сумнівався в тому, що найбільші труднощі очікують на нього за муром. Він і гадки не мав, чого було слід боятись, - розказували, що садом никає кровожерливий пес, який час від часу роздирає на шматки нещасних злодюжок, котрі забрідають туди через недоумство. Але що, окрім пса, могло причаїтися за муром, він не знав і не хотів про це навіть думати. (У домі лише негідники)

Люди, яким доводилось у справах державної ваги відвідувати цей будинок, захлиналися від захоплення, змальовуючи пишне вбрання кімнат і залів, але розгублено замовкали, коли йшлося про слуг. По суті всі вони бачили лише одного слугу: високого мовчазного дідуґана на ім’я Джока. Крім нього, у будинку був, мабуть, ще хтось, очевидно, раб: багато хто звернув увагу на шум, що долинав інколи з внутрішніх кімнат, але винуватця його не бачив ніхто. Проте, що б там не говорили, найдавнішою людиною в цьому будинку був сам господар - Червоний Жрець Набонідус. (У домі лише негідники

Юнак перелякано озирнувся, його тіло пройняв дрож, але він уперто просувався вперед, прямуючи до зануреного в тишу й морок будинку. Перші ж двері, які він обережно штовхнув, виявилися відкритими. Він сильніше стиснув руків’я меча й переступив через поріг. Тут починався довгий напівтемний коридор, слабо освітлений промінчиками світла, які проникали крізь запону, що прикривала вхід до зали. (У домі лише негідники)

Муріло прокрався коридором і припав до щілини в запоні - перед його очима постала яскраво освітлена кімната з вікнами, ретельно затягнутими оксамитовими шторами. (У домі лише негідники)

Діставшись до розчинених дверей на протилежному кінці кімнати, він трохи відсунув запону вбік і зазирнув до великої круглої зали з галереєю, що тяглася уздовж стіни на половині висоти між блискучою запоною й високою стелею. Ця зала була мебльована зі справді королівською розкішшю. Посеред неї стояв величезний різьблений стіл із червоного дерева, на якому величалися безліч блюд з екзотичними стравами й глеки з вином. (У домі лише негідники)

- Де ми, скажи в ім’я Мітри ? - простогнав Муріло.

- У підвалі будинку Червоного Жерця.(У домі лише негідники)

- Я не мав сумніву, що сад стережуть, тому проліз стічною канавою - вона поєднана з цим підземеллям.

- Так чого ми чекаємо? Тікаймо тим же шляхом! - вигукнув Муріло. - Якщо виберемося з цієї зміїної нори, з королівськими стражниками якось упораємось - і геть із міста! Веди, Конане!

- Мені шкода, - буркнув Конан. - Нічого з цього не вийде. Шлях назад відрізано. Коли я заліз у тунель, зверху звалилися залізні ґрати, якби я не відкотився вчасно, вони прокололи б мене своїми гострими кінцями, як черв’яка. Я спробував їх підняти - навіть слон із ними не впорався б. А відстань між прутами така, що ніхто, більший за кролика, крізь ґрати не прослизне.(У домі лише негідники)

Диск виявився величезним дзеркалом, наглухо вмурованим у стіну. Із стіни стирчали кінці кількох мідних труб. Хитромудро зігнуті, вони нависали над гладінню диска. Зазирнувши в одну з них, юнак побачив цілий ряд трохи менших дзеркал, що відбивалися одне в одному. Муріло придивився до великого дзеркала й раптом здригнувся з подиву, кімерієць, який дивився через його плече, скликнув, не вірячи своїм очам. Обом здалося, що вони заглядають через широке вікно до яскраво освітленої зали. Вони бачили великі дзеркала на задрапованих оксамитом стінах, покривала з дорогоцінних шовкових тканин на ложах, крісла з чорного дерева, інкрустовані слоновою кісткою, бачили й кілька дверей, що вели, певне, до сусідніх зал. Біля однієї з них стояло величезне чорне чудовисько, уважно оглядаючи залу. (У домі лише негідники)

Згадки

Р. Говард - У домі лише негідники